FOMO – коли здається, що життя проходить десь без тебе (і як в цьому не згоріти)

Зміст

У цій статті розповім, що таке FOMO (страх пропустити щось), чому цей феномен викликає тривогу, як соцмережі підливають олії у вогонь, і що з цим робити, якщо ви – розумна, працелюбна людина, яка втомилась від внутрішніх перегонів.

Якщо ви впізнали себе в цій статті й відчуваєте, що самостійно впоратися складно - ви не одні. Не обов’язково проходити цей шлях наодинці. З психологічною підтримкою зміни стають доступнішими і легшими. Звертайтеся - я поруч і готова підтримати.

Що таке FOMO?

FOMO (Fear of Missing Out) – це не просто модна абревіатура. Це досить болісне переживання, коли з’являється відчуття, що поки ти працюєш, відпочиваєш, чи просто намагаєшся жити якось стабільно – всі інші ніби роблять щось важливіше, живуть яскравіше, досягають більше. Це синдром втрачених можливостей.

Звучить дріб’язково? У реальності – це те, що виснажує людей, з якими я працюю в терапії чи на консультаціях. FOMO може призводити до тривоги, незадоволеності, стресу і навіть депресії.

Як проявляється FOMO?

Ти відкриваєш Instagram, бачиш, як хтось запустив курс, хтось уже на третій сесії психотерапії, а хтось за 6 місяців став digital nomad’ом. І все – поїхало: «Я нічого не встигаю, втрачаю час, живу не так, не там, не тим».
Можеш навіть не заздрити, а просто – відчувати внутрішній дискомфорт: щось ніби треба – а ти не в потоці. І це «щось» часто взагалі не твоє.
FOMO дуже любить людей з високою відповідальністю та звичкою «бути хорошими». Бо вони ще й встигають винуватитись у тому, що «пропускають життя».

Звідки береться FOMO?

Звичка орієнтуватись назовні. Коли важливіше, що «потрібно», ніж що «відчуваю».
Інфошум. Ми постійно бачимо вершини чужих досягнень, але ніколи – бекстейдж. Це спотворене дзеркало, в якому неможливо побачити себе цілісно.
Тривога: «Я не встигаю». Особливо у світі, де «хтось молодший уже там, де я ще ні».

Чим FOMO небезпечне?

Виснаження. Бо кожен день – це марафон вибору, чого ще не вистачає.
Знецінення власного досвіду: «Я не маю права втомлюватися, бо навіть не зробив нічого великого».
Хаос у пріоритетах. Бо якщо всі двері відкриті, то зайти не виходить у жодні.

Як розібратись зі FOMO?

Я не буду радити «відписатися від усіх і піти жити в ліс». Це не працює. Працює – повертати собі себе.

Усвідомити імпульс. Як тільки помічаєш тривогу «я щось пропускаю» – зроби паузу. Запитай себе: я справді цього хочу чи це просто страх бути не там, де «усі»?
Назвати свої справжні потреби. Можливо, ти не хочеш запускати марафон. Ти хочеш визнання. Або спокою. Або права нічого не доводити.
Встановити межі з інформацією. Твої нервова система – не з броні. Не все, що відбувається у світі, має входити тобі в голову щогодини.
Відчути радість від «неучасті». Є така річ – JOMO (Joy of Missing Out). Радість від того, що ти не всюди, бо обираєш себе. Протилежність гонитві – фокус.

І наостанок

FOMO – це не про події, які проходять повз. Це про те, що ти намагаєшся встигнути всюди, де твоє тіло не хоче бути. Іноді FOMO – це дзвіночок: «Мені не вистачає контакту з собою. Я не розумію, де мої справжні бажання, а де картинка з соцмереж». В такі моменти добре не поспішати шукати ще один курс, країну чи медитацію – а спитати себе просто і чесно: як мені зараз?

Якщо коротко:

Поради проти FOMO

Помічай імпульс порівнювати.
Розрізняй свою потребу і зовнішній шум.
Не заходь у всі двері водночас.
Фокусуйся на обраному, не на втраченому.
Дозволь собі бути не в темі. Ти – не алгоритм.

Якщо хочеш поговорити про свій FOMO без зайвого сорому й моралі – пиши в Telegram: @granola_psy. Я не змушуватиму тебе «використати свій потенціал на повну». Замість цього – допоможу знайти себе без зайвого шуму.