Нарцисизм: де межа між самолюбством і небезпечним розладом?

У сучасному світі термін «нарцисизм» часто вживають, але далеко не всі розуміють його справжнє значення. Люди називають нарцисами тих, хто любить себе і переймається своїм іміджем. Однак у психології нарцисизм – це складне явище, яке може бути як нормальною рисою особистості, так і серйозним розладом. Розберемо, хто такі нарциси, що таке нарцисична травма, які ознаки цього стану та чим нарцисизм відрізняється в чоловіків і жінок.

Хто такі нарциси?

З точки зору психоаналізу, нарцисичні особистості будують свою самоповагу на зовнішньому підтвердженні. Нарцисизм робить їх залежними від думки оточуючих, і вони часто відчувають внутрішню порожнечу. Такі люди можуть здаватися впевненими, але всередині їх переслідує страх не відповідати ідеалу. Вони постійно балансують між ідеалізацією себе й оточення та їхнім же знеціненням.

Приклад запиту до психолога: – «Я успішна людина, у мене є гроші, знайомства, становище, але всередині я відчуваю, що мене обдурили. Варто комусь засумніватися в моїй компетентності, як я впадаю в гнів».

Що сприяє розвитку нарцисизму?

Нарцисизм формується під впливом різних чинників. Основні причини його розвитку:

• Дефіцит любові та прийняття в дитинстві. Якщо дитина не отримує достатньо уваги або її цінують тільки за успіхи, у неї формується залежність від зовнішньої оцінки.
• Надмірне захоплення. Коли батьки ставлять дитину на п’єдестал, навіюючи їй винятковість, розвивається нарцисизм, і вона росте з переконанням, що їй усі винні.
• Травматичний досвід. Приниження, глузування, зневага можуть змусити людину будувати захисну маску грандіозності.
• Несприятливе сімейне середовище. Батьки-нарциси, маніпулятивні або емоційно холодні родичі створюють умови для формування нарцисичних рис.
• Соціальні чинники. Культ успіху, зовнішньої привабливості та сили в суспільстві може сприяти розвитку нарцисичної поведінки.

Нарцисизм часто пов’язаний із нарцисичною травмою, отриманою в дитинстві. Вона формується, коли дитина не отримує безумовної любові або її оцінюють виключно за досягнення. У результаті людина росте з відчуттям, що її цінність визначається зовнішніми чинниками.

Ознаки нарцисизму

Припустити нарцисизм можна за такими ознаками (але діагноз може поставити лише спеціаліст після більш детального дослідження):

• Переоцінка своєї значущості та досягнень.
• Постійні фантазії про владу, славу, безмежний успіх.
• Упевненість у своїй унікальності та винятковості.
• Потреба, щоб ними захоплювались.
• Почуття, що їм «винні» більше, ніж іншим.
• Експлуатація оточуючих у своїх інтересах.
• Брак емпатії, ігнорування почуттів інших людей.
• Заздрість і впевненість, що інші їм заздрять.
• Зарозумілість і зневажливе ставлення до оточуючих.

Прихований нарцисизм: ознаки та відмінності

Прихований нарцисизм (або вразливий нарцисизм) відрізняється від класичного тим, що проявляється менш очевидно. Такі люди не поводяться демонстративно і не потребують постійної уваги, але все одно глибоко залежні від зовнішньої оцінки.

Ознаки прихованого нарцисизму:

• Почуття неповноцінності, замасковане під скромність.
• Підвищена чутливість до критики, навіть найм’якішої.
• Часті перепади настрою та образливість.
• Прихована маніпуляція і бажання контролювати людей через почуття провини.
• Постійні фантазії про визнання, успіх і справедливість.
• Уникнення конфліктів, але накопичення злості.
• Зовні можуть здаватися жертвами, але часто використовують оточуючих для підтримки самооцінки.

Приклад запиту до психолога: – «Я завжди намагаюся бути хорошою людиною, але чомусь оточуючі мене не цінують. Я відчуваю, що мене недооцінюють, і це дратує, хоча я ніколи не скажу цього вголос».

Злоякісний нарцисизм і його відмінність від нормального

Злоякісний нарцисизм – це крайня форма розладу. Нормальний нарцисизм може проявлятися як риса характеру: прагнення до успіху, бажання отримувати визнання і гордість за себе. Однак такі люди здатні до емпатії та можуть будувати нормальні стосунки. Злоякісний нарцисизм, на відміну від звичайного, містить у собі жорстокість, маніпуляції та відсутність моральних обмежень. Такі люди схильні руйнувати життя оточуючих заради власної вигоди і не відчувають почуття провини.

Зверніть увагу, що між умовно психічно здоровою людиною і патологічним нарцисизмом є безкінечна кількість проміжних варіантів, тобто всі ми маємо нарцисичні риси, питання тільки в їх ступені вираженості.

Як упоратися з нарцисизмом?

Справжні нарциси не шукали б в інтернеті цю статтю, і рідко приходять до психотерапевтів. Вони занадто заклопотані тим, як їх бачать оточуючі, щоб займатися дослідженням свого внутрішнього світу. Навіть якщо ви виявили в себе ознаки нарцисизму, не впадайте у відчай, адже ставити на собі ярлики – навіть не марне, а шкідливе заняття. Якщо вам щось не подобається в собі, стосунках із близькими, працюйте над цими пунктами маленькими кроками і поступово ви зможете розвинути здорове ставлення до себе та оточуючих. Ось кілька тем, над якими вам буде корисно подумати:

• Самооцінка. Спробуйте будувати самоцінність не на зовнішньому схваленні, а на внутрішніх досягненнях.
• Емпатія. Вчіться розуміти почуття і потреби інших людей. Не соромтеся питати своїх рідних, що вони відчувають, навіть якщо вам здається, що ви знаєте відповідь, вам важливо відкориговувати свій внутрішній радар емоцій.
• Ставлення до критики. Сприймайте зауваження не як загрозу, а як можливість для зростання.
• Вдячність і співчуття. Вчіться цінувати чужі успіхи і ставитися до людей з повагою.

Нарцисизм – це не просто самолюбування, а глибока внутрішня боротьба. Хтось, усвідомивши проблему, навчається тримати його у вузді самостійно, а хтось потребує допомоги психолога. Не забувайте, що за маскою зверхності часто ховається вразливе «я», яке теж заслуговує на зцілення.